Сeгoдня, 11:45
Чи пoтрібнa сама політична розвідка.
Мало хто розуміє, що непризначення впродовж доби в воюючій країні повноцінного керівника однієї із розвідок — це значно більш промовистий факт, ніж мишача тяганина навколо того, що перший заступник керівника стає виконуючим обов‘язки, а в нашій розвідці цих «проконсулів» відразу два, а значить у військовій структурі немає субординованої командної вертикалі.
Ще менше готові вголос сказати, що наша зовнішня розвідка взагалі вижила себе.
Вона вже давно не розуміє своєї місії і призначення, оскільки верховні головнокомандувачі «завантажують» її ідіотичним завданнями вкрасти насіння квадратних кавунів, знайти родичів Петлюри чи порахувати російські танки під сосною.
В країні вже давно немає верховного головнокомандувача, здатного осягнути непросте питання — навіщо країні політична розвідка? Ну, поза тим маразмом, що я згадав вище чи завданнями шпигувати за опозицією. Ну, хіба Янукович міг непублічно визначити більш-менш чітко її завдання — допомагати або не заважати росіянам.
Тому нашій розвідці керівник і не потрібен.
Хто зна, чи потрібна сама політична розвідка?